Вітаю вас у блозі Галини Симоненко, бібліотекаря школи № 5 м. Токмака Запорізької області. Сподіваюсь, що Ваша подорож сторінками блогу буде цікавою і корисною.

Заходьте, читайте, діліться своїми думками. Дякую всім, хто завітав до мене на сторінку і переглянув мої бібліотечні етюди. Запрошую до співпраці та спілкування!

четвер, 12 грудня 2013 р.

Щедрий промінь великого серця


9 грудня ми відзначали 150 річницю від дня народження українського письменника 
Бориса Дмитровича Грінченка.

 Половину свого трудового віку Борис Грінченко віддав школі. Сонячним променем був вчитель для сільської дітвори. Сам писав для дітей цікаві та зрозумілі підручники.
Діти - майбутнє народу. Тому боліло серце вчителя за їх долю, тому постають з його творів світлі, добрі, ліричні образи дітей. Теплотою, душевним тактом, вірою у світле дитяче серце віє з його оповідань про дітей.
Твори для дітей Бориса Грінченка не втратили і сьогодні свого великого значення, воскрешаючи перед нашими маленькими читачами гіркі сторінки життя у добу колишнього лихоліття. Тяжкою долею своїх одноліток пройнялися учні 4-а класу. під час проведеннялітературного читання 

"Ми ж бо великої людськості діти, -
Згода хай буде між нами!"


Ось перед нами проходить трагедія вічно голодного, злиденного існування селянської дитини ("Украла"). Голод штовхнув добру. чесну дівчинку Олександру на злочин. Вона вкрала шматок хліба у своєї ситої товаришки і потай, навпіл із сльозами, їсть його, ховаючись від дитячих очей.
Борис Грінченко з теплим замилуванням створює чудовий образ маленької дівчини Галі ("Сестриця Галя"), котра зуміла подолати в собі люте горе - смерть любої матусі і замінити безпорадним маленьким братику і сестричці матір.
Щирій дитячій дружбі присвячено оповідання "Ксеня".
Не можна без хвилювання читати й високопатріотичне оповідання "Олеся". Про долю двох сиріток - Олесі і Михайлика, вихованців діда Данила, йдеться в оповіданні. Найдорожче, що є у людини, то її батьківщина, за неї і смерть свята - цей найвищий дідів заповіт увібрали Олеся і Михайлик у найглибші куточки свого серця. І коли одного разу Олеся зустрілася з татарами, вона, ні хвилини не вагаючись, ціною власного життя рятує односельців, заводить татар у болото. Дід Данило, стримуючи сльози над її могилою, сказав:

"Кожен повинен боронити свій рідний край, не жаліючи життя!"


Твори для дітей Бориса Грінченка 
ввійшли в золоту скарбницю 
української дитячої літератури.
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...