Вітаю вас у блозі Галини Симоненко, бібліотекаря школи № 5 м. Токмака Запорізької області. Сподіваюсь, що Ваша подорож сторінками блогу буде цікавою і корисною.

Заходьте, читайте, діліться своїми думками. Дякую всім, хто завітав до мене на сторінку і переглянув мої бібліотечні етюди. Запрошую до співпраці та спілкування!

пʼятниця, 15 травня 2015 р.

Шляхи мої не міряні

Тодось Осьмачка - поет неповторної внутрішньої сили, самобутнього, йому тільки властивого поетичного слова й образу, що виросли з глибин народу нашого.
Як і багатьом українським письменникам розстріляного відродження, Тодосю Осьмачці судилась спочатку трагічна доля "ворога народу", а потім багаторічні поневіряння в ролі емігранта.
"Його життя таки справді не було нічим іншим, тільки постійною мандрівкою, ніби велетенською залізничною станцією, де він тинявся з кута в кут, чекаючи своєї черги". (Юрій Стефаник)
Тодось Осьмачка - письменник з мужнім громадським голосом. Його тврчість осяяна чистою синівською любов'ю до рідної землі, вона торкає струни наших душ, закликаючи любити Батьківщину.
У своїх творах письменник писав про те, як гине пограбоване більшовиками село, як уже блукає поміж його хатами страхітливий привод голоду, як заарештовують безневинних людей і вивозять цілі сім'ї до холодного Сибіру. Це й стало причиною переслідувань з боку радянської влади.
Моя Україно, недоля моя,
була ж ти мені дорогою,
а нині тебе вже питаюся я,
ох, що ж ти зробила зі мною?
Тодось Осьмачка залишив по собі чималу літературну спадщину. Збірки поезій, повісті, переклади, оповідання, спогади, статті, афоризми та думки. Талановитий поет і прозаїк, широко знаний за рубежем, у нас до недавнього часу був майже невідомий як письменник.
Тодось Осьмачка повертається до України, до рідного краю, незмінну любов до якого проніс через усе своє життя. Повертається в талановитих творах.
З нагоди 120-річчя від дня народження Тодося Осьмачки у шкільній бібліотеці для читачів презентовано 
книжкову виставку 
"Шляхи мої не міряні".
Тодось Осьмачка. Думки
  • Державу можна збудувати й без грошей, але без совісти не збудуєш навіть приязні до себе в своєї дитини.
  • Люди не святі. Але коли людина чесна, то вона могутніша за всі святощі у книгах світових і за всі закони, вписані туди.
  • Люди взагалі живуть тільки почуттям, а вимагати від їх, щоб вони жили думками, це однаково, що вимагати у богів, щоб вони нас почули.
  • Намалюй одну світову річ уважно й правдиво, і вона нагадає тобі мільйони живих істот нашого світу, які разом заговорять про одного бога, що зветься не Увагою, не Правдою, а Любов'ю.
  • У мистецтві люди хочуть бачити те, чого вони не мають.
  • Своє набуте, як і тінь, не чуте, та без нього ми ніщо.
  • Треба, щоб люди з найбільшим почуттям небезпеки остерігалися хвали. Бо вона розлайлює дух жорстокіше від тюремних тортур, безжалісніше, ніж жіноча любов, і безглуздіше від вина й ледарства.
  • Молоденьке сонце на обрію і людина з поверненим лицем до його - дві речі, які творять свіжість думки.І ніколи та людина, що має ясне і свіже сприймання світу, не може бути злочинцем. І через те треба, щоб люди не утомляли одне другого.
  • Цілий вік жити обов'язком - це бути арештантом, хоч і не пробувати в тюрмі. Але якби добровольців для такої неволі не хватило, то це й був би кінець світу. 
Вкраїно... Боле мій... Ти в нас як крик, як рана...
О, скільки сил дає твоя сумна земля. 
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...