Вітаю вас у блозі Галини Симоненко, бібліотекаря школи № 5 м. Токмака Запорізької області. Сподіваюсь, що Ваша подорож сторінками блогу буде цікавою і корисною.

Заходьте, читайте, діліться своїми думками. Дякую всім, хто завітав до мене на сторінку і переглянув мої бібліотечні етюди. Запрошую до співпраці та спілкування!

пʼятниця, 30 серпня 2019 р.

Місячник шкільних бібліотек 2019

В Україні з 01 по 31 жовтня 2019 року буде проведено Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек. Про це йдеться у повідомленні Інституту модернізації змісту освіти.
Додаток до листа ІМЗО 20.08.2019 № 22.1/20-2855

неділя, 25 серпня 2019 р.

Майстер слова Павло Загребельний

25 серпня виповнюється 95 років
 від дня народження 
українського письменника, 
Героя України
 Павла Архиповича Загребельного.
Павло Архипович Загребельний - один із найпопулярніших українських письменників ХХ століття, чиї твори перекладалися багатьма мовами світу. Павло Загребельний працював понад сорок років в українській прозі. За цей час вийшло більше двадцяти його романів. Письменник веде діалог з історією, розмову з людиною, відчуває її голос, до якого можна доторкнутися. За романи "Первоміст", "Смерть у Києві" Павло Загребельний отримав Державну премію імені Т. Г. Шевченка. За його сценаріями на Київській кіностудії імені О. Довженка були зняті художні фільми: "Ракети не повинні злетіти", "Перевірено - мін немає", "Лаври", "Ярослав Мудрий".
Навіщо людина живе на світі?
Для людей. Жити цікаво лише тоді,
коли навколо тебе живуть інші.
                    П. Загребельний
Письменницька доля Павла Загребельного дуже щаслива: з перших кроків у літературі до нього прийшло визнання читача. З тих пір вони і йшли поряд - читач і автор, - підтримуючи одне в одному прагнення відкривати таємниці життя, заглиблюватись у людські долі, у світ непростих стосунків, пристрастей, емоцій. Ця взаємна любов витримала випробування десятиліттями, бо майстер слова з року в рік дивував читача оригінальними, захопливими творами.
"Наша проза немислима без романів Павла Загребельного. Страшно й подумати, наскільки б вона збідніла, коли б у ній не з'явилося того, що з'явилося з-під пера Загребельного".
                                                          О. Сизоненко
Книги Павла Загребельного - це думи про народ від давнини до сучасності, про людей, які прагнуть від життя дива, шукають його і знаходять, і - найголовніше - творять його в муках і любові.
"Ніхто не має права мовчати, а надто письменник. Це моє кредо, я сповідував його все своє життя. Я не шкодую, що я так жив - чесно та справедливо. Оце все, що я мав вам сказати. Все решта написано в моїх книжках." 
                                                   П. Загребельний

пʼятниця, 23 серпня 2019 р.

З Днем Незалежності, Україно!!!

24 серпня - День Незалежності України
24 серпня 1991 року було проголошено Акт про незалежність України. Відтоді ця дата в нашій державі відзначається як загальнонаціональне свято - День незалежності. Це свято омріяне та виплекане багатьма поколіннями героїчних борців за волю і незалежність України. Це свято передає дух патріотизму та гордості за свою націю, яка, пройшовши серйозні випробування, створила свою незалежну державу, знаменуючи єдність, міцність волі і духу українського народу в усіх куточках нашої країни.
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну. 
        В. Сосюра


понеділок, 19 серпня 2019 р.

Яблучний Спас

Дев’ятнадцятого серпня – християнське народне свято – Другий Спас або Яблучний Спас. В церковному календарі це свято отримало назву Преображення Господнього. В цей день святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці. Раніше до Другого Спаса правовірні селяни не їли садовини, бо це вважалося гріхом. Після церкви родина врочисто сідала за стіл: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином – «щоб садовина родила».
 Багато людей вірять, що в Преображення Господнє яблука стають магічними і якщо з'їсти в цей день плід, а перед цим загадати бажання, то воно обов'язково збудеться.
За народними прикметами, Яблучний Спас означає настання осені і перетворення природи. Прийнято вважати, що ночі після Спаса стають набагато холоднішими. У народі ка­жуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про за­пас!»
Народні прикмети:
  • До Спасівки бджола робить на пана, а після Спасівки на себе.
  • Як у Спасівку будуть великі вітри, то зима буде з віхолами та лютими морозами.
  • Якщо у Спасівку на деревах жовтіє листя, це віщує ранню осінь.
  • Якщо на Спаса нема дощу, то буде гарна суха осінь. Дощів не багато буде.
  • Якщо на Спаса йде дощ, січень наступного року буде сніжний, якщо спекотно - січень морозяний.
  • Якщо антонівка вродила - наступного року хліб уродить.
  • Пройшов Спас - пішло літо від нас.
Дорогі мої читачі!
З Яблучним Спасом вітати Вас хочу,
Хай сонця промінчик в оселю ввійде!
Хай родяться яблука кожного літа,
А лихо й біда Вашу хату мине! 

середа, 14 серпня 2019 р.

Свято Першого Спаса

І за церковним, і за народним календарем 14 серпня - свято Першого Спаса, Спаса на воді, медовий Спас. Цього дня святкується також день семи Святих мучеників Макавеїв, або, як кажуть в народі, "Маковія".
Цього дня у церквах святять воду, квіти й мак. На Маковея кожний мав букет квітів, в якому обов'язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається "маковійчик". Після освячення букет квітів та голівки маку кладуть за образи і зберігають до весни. Весною мак розсівають по городу, а засушені квіти на Благовіщення вплітають дівчатам у волосся, щоб не випадало.
На Маковея освячують криниці, джерела, тому іноді це свято називали Спасом на воді. А вода цього дня набувала цілющих властивостей.
Медовим це свято називають тому, що вулики до того часу наповнюються медом і традиційно пасічники починали медозбір. Тільки після освячення першого меду в церкві на Маковея можна було розговлятися.
Діти дуже люблять обрядову страву цього дня. А страва ця - "шуліка". Готується вона так: господині випікають солодкі коржі, кришать їх на дрібні шматочки, а потім заливають медом і посипають маком. Надзвичайно смачно!

середа, 7 серпня 2019 р.

Пантелемон Куліш - ратай на ниві української культури

7 серпня - 200 років від дня народження 
Пантелеймона Олександровича Куліша.
 Пантелеймон Олександрович Куліш - український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, літературний критик, історик, видавець, громадський діяч, автор першої фонетичної абетки для української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису.
Пантелеймон Куліш жив і творив у складний час, коли нова українська література розвивалась усупереч русифікаторській політиці імперського уряду.
Найбільша любов Пантелеймона Куліша  - Україна: задля неї він жив і невтомно й жертовно працював. Саме тому й псевдонім собв обрав - Ратай, тобто селянин-трудівник, бо сам походив із селянського родоводу і всі свої сили віддав для того, щоб просвітити простих людей. Усе своє життя цей невтомний трудівник діяв, як сам визнавав, у національних інтересах, закликаючи й інших до подвижницької праці. Наполеглива й титанічна праця на благо рідного народу принесла йому славу одного з найвизначніших інтелектуалів.
Святе слово - рідна мати;
Єсть іще святиня Вища,
Богові миліша - 
Рідная Вкраїна.
"Святиня"
Значення Пантелеймона Куліша в розвитку української літератури і культури надзвичайно велике. Як писав відомий літературознавець М. Жулинський: "Визначальним стимулом своєї подвижницької праці Пантелеймон Куліш вважав збереження національних традицій, розвиток української мови і культури, утвердження почуття національної самосвідомості, наповнення духовного арсеналу нації культурними здобутками світової цивілізації".
Талант Пантелеймона Олександровича Куліша неповторний, невмирущий. Його твори озвучують в людських серцях найпотаємніші ліричні струни, утверджують високі пориви до краси і гуманізму.
Великий набуток Куліша-прозаїка - роман "Чорна рада. Хроніка 1663 року"
Ця книга стала першим історичним романом в українській літературі ХІХ століття. Історичною основою "Чорної ради" є події, що відбулися після Переяславської угоди 1654 року. Боротьба за гетьманування після смерті Богдана Хмельницького стала гострою, як ніколи до того, почалися чвари в боротьбі за владу. Одним з наслідків соціальних суперечностей стала "чорна рада", в якій взяли участь народні низи - "чернь" (звідси й назва ради).
Закликом козацького полковника і священника Шрама: "Шануйтеся, щоби вас не поневолили!", - автор висловив ідею станового примирення і національного згуртування перед загрозою іноземного поневолення України.
Роман "Чорна рада" П. Куліша засвідчив, що український народ має свою давню й гідну пошани історію та велику культуру. Справжні патріоти своєї Батьківщини, яких ми зустрічаємо в цьому творі, змушують замислитися про моральну відповідальність кожного з нас за майбутню долю України.
Творчий спадок видатного українського письменника і культурного діяча Пантелеймона Олександровича Куліша увійшов до золотої скарбниці української літератури та культури. Пантелеймон Куліш вірив, що його зрозуміють нащадки, пізнає благородство його трудів і замірів Україна. У вірші "На чужій чужині" він писав:
Не забудеш мене, поки віку твого, моя нене Вкраїно,
Поки мова твоя голосна у піснях, як срібло чисте дзвонить...

понеділок, 5 серпня 2019 р.

Лицар правди і життя

5 серпня виповнюється 120 років 
від дня народження українського письменника
 Бориса Дмитровича 
Антоненка-Давидовича. 
„Він любив Україну в роки суцільної руїни, і тоді, коли українців змушували забувати все українське, він бив на сполох і наперекір усьому лишався незламним”. 
А. Дімаров
З багатьох причин ім’я талановитого письменника з незвичайно широким діапазоном творчих інтересів, із розмаїтою мистецькою палітрою сучасному читачеві, особливо молодому, донедавна, напевно, мало що могло сказати. Звідки йому можна було дізнатися про майстра слова, більшість творів якого не видавалися протягом кількох десятиліть, а саме ім’я Бориса Антоненка-Давидовича піддавалося анафемі з негласною, але суворою забороною згадувати? І це про видатного письменника, романіста і повістяра, новеліста і репортера, нарисовця і публіциста, критика й перекладача, майстра психологічної прози, одного з кращих знавців рідної мови, справжнього чарівника слова, автора понад двох десятків оригінальних книжок.
Література наша — це не шлях до легкої слави, не спосіб заробітку і не розвага на дозвіллі, а чесне служіння народові, народному ділу, народній ідеї.
                                                            Б. Антоненко-Давидович
Це не порожні слова. Це ідейно-творче кредо письменника. Він ішов з ним завжди крізь усе своє довге, тяжке і трагедійне життя. Після всіх своїх смертельних пригод у сталінських концентраках, Борис Дмитрович у своєму автобіографічному нарисі (1967) писав: «Я не замислювався і не замислююся над питанням про своє місце в українській літературі: це справа критиків, літературознавців і читачів. За всіх часів і обставин мене бентежило і бентежить тільки одне: писати так, щоб у якійсь мірі мати підставу сказати своїй музі Шевченковими словами:
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли: у нас нема
Зерна неправди за собою.
Бо в цьому, незалежно від діапазону й калібру письменницького хисту, є найбільша моральна і творча втіха кожного митця».
Кращі твори письменника - це яскраві зразки реалістичної прози.

субота, 3 серпня 2019 р.

Марія Заньковецька - легенда українського театру

 4 серпня виповнюється 165 років 
від дня народження 
Марії Костянтинівни Заньковецької,
 видатної української акторки й театральної діячки.
«Для мене і моїх сучасниць театр перш за все і після всього - храм… Я не можу грати те, чого не розуміє серце… Всією душею люблю я народ свій і його драму…»
                                                                     М. Заньковецька 
Марія Заньковецька була окрасою національної сцени, зіркою в театральному просторі на зламі XIX-XX ст. В її репертуарі більше 30 ролей на сцені. Вона увійшла в історію театру як видатна українська трагедійна актриса, що в створюваних сценічних образах уособлювала символ української жінки.
Актриса на сцені жила життям своїх героїнь, відчувала і відтворювала їхню духовність, високу моральність і глибину почуттів, їхній біль, страждання і радощі так само емоційно сильно, як власні. Створені нею образи дорівнювались до найкращих взірців світової класики. Талант  Марії Заньковецької потрясав усіх щирістю, майстерним розкриттям глибин людської душі, художньою могутністю і простотою, вмінням надихати і захоплювати всіх – партнерів по сцені, глядачів.
кільки я б не грала, обов'язково нестерпне світло рампи, що б'є в очі, одночасно боляче б'є по моїх нервах: мить, і я вся холодію. Але це тільки коротка мить. Далі я "входжу в роль" і зовсім забуваю, що театр загадковий сфінкс, ім'я якому публіка".
                                                                      М. Заньковецька
Прочитайте, це цікаво:

пʼятниця, 2 серпня 2019 р.

День пророка Іллі

Щороку 2 серпня відзначається
свято пророка Іллі.
Святого Іллю вважають одним із найбільших пророків Старого Заповіту. Родом він був із Палестини, жив у ІХ ст. до Різдва Христового. За переказами, коли майбутній пророк тільки народився, його батько побачив сон-видіння. У видінні достойні мужі вітали дитину, пеленали його вогнем та годували полум'ям. Коли ж Ілля став дорослим, він присвятив своє життя служінню Богові. Вважається, що за свою віддану службу на славу Бога Ілля був живим узятий на небо у вогнянній колісниці.
За повір'ям, пророк Ілля роз'їжджає небом на вогняній колісниці і пускає блискавки в тих, хто не дотримується закону Божого.
Традиції
2 серпня підходив час сінокосу. Наші предки в цей день ставили перший сніп у сінях в першрму куті. Українці вірили, що це допомагає зібрати хороший урожай.
Також було прийнято спати на матраці, набитому пешою соломою, це начебто приносило щастя.
На Іллі не можна було працювати в полі - пророк може вразити таку людину блискавкою. Також предки вірили, що 2 серпня не можна купатися у водоймах, бо з неба розносяться блискавки, а поруч біля води шастає нечисть.
Не випускали на вулицю і домашніх тварин та худобу, щоб у них не вселилася нечисть. А котів і собак, які все ж виходили, назад до хати в цей день не пускали - вони могли притягнути блискавку.
У день Іллі не можна голосно кричати і співати - це також може привернути блискавку.
Не можна стояти на перехрестях, бо там збирається нечисть.
У цей день прийнято роздавати їжу бідним та безпритульним. До пророка Іллі моляться про зцілення, відновлення миру і гармонії в родині, захист від ворогів, гарний урожай, а для незаміжніх дівчат - про хорошого чоловіка.
Прикмети та приказки:
  • Цілий день сонячно - на недорід.
  • На Іллі до обіду літо, а після обіду осінь.
  • Якщо зранку хмарно, то сівба повинна бути рання і можна чекати доброго врожаю; якщо хмарно опівдні -добре вродять середні посіви; хмари з'являться надвечір - добре вродять пізні посіви.
  • До Іллі мужик купається, а з Іллі з рікою прощається.
  • Минув Ілля - чекай гнилля.
  • Після Іллі - громи не страшні.
  • На Іллі новий хліб на столі.
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...